Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Рух — це життя, всі побігли
Рухався на плечі із неба сніг білий
Рухати би час, що завмер без діла
Рухати би кров у замерзлім тілі
Рухати речі би подумки
Знати би все, що готує нам доля наперед
Рухав життя моє янгол
Що добрих забрав, а злих за собою не бере
Рухом відчиняю я двері, йду далі
А навколо мене одні деталі
Люди тонуть в морі чужих баталій
А на стінах сяють шкільні медалі
Рухає вітер волосся
А дихати нічим, спазми порожніх легень
Знову розсіяні ми і так тяжко зібрати
Всі елементи сплутаних схем
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Доля сіє час
Часом доля сіє, віє нас
Сіє, віє нас
Кожен шукає дорогу
Бути би людиною, а не «ніби робот»
Проживати грамотно рік за роком
Бути з усіма, адже всі під Богом
Тільки щоб щирі би поряд
Справжні навколо із тих, з ким доля зведе
Тільки щоб рідні здорові
Діти щасливі і поруч, а не аби де
Світ ніби мурашник
Кожен має свій, але спільний дім
Залишається самотнім серед чорних стін
Голос в голові каже дуже часто «стій»
Але час не стоїть, від сонця біжить у тінь
Як не крути, ми не обирали дану епоху
Але зупинка без змін нічого не несе
Тому рухатися треба потроху
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Доля сіє час
Часом доля сіє, віє нас
Сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
Часом доля сіє, віє нас
