Сумно мені, сумно мені, мам
На серці чимось гострим сум малюнки малював
І десь на язиці крутилися такі тяжкі слова
Рояться думи-бджоли в світлих головах
По венам мед стече прямісінько в кулак
Так хочеться, щоб все закінчилось не так
Була ж спочатку зовсім іншою мета і
Скільки маємо пройти ми ще митарств
А десь там міць та сила
На кам'яних могилах
Так і залишаться словами
З фото. Прапор, крила
Через 40 днів не віриться, що це можливо
Чия наступна кров зупиниться в гарячих жилах?
Мрієм про життя попереднє, навіть ще не вмерши
Хоча цей досвід точно проживаємо не вперше
Колись у збруї вершник
Тепер із дроном легше
А хтось брехав, брехати буде, і сьогодні бреше
Історію завжди писали кров'ю
Не залатаєш рани, бо нема такого крою
Колись сплететься сітка стрічками з імен героїв:
Їй не зв'язати сум, та вона біль загоїть
Я знаю, дні бувають світлі, бувають не дуже
Ми з себе скинемо старе, бо є до пряжі кужіль
Та знаєш, плачуть навіть ті, хто завше байдужі
Сьогодні ж ми сумуєм, друже
Сумно мені, сумно
Як вечір так рано
Щось на моїм серцю
Веселості мало
Веселосте моя
Де ти ся поділа?
Чи в Дунай втонула?
Чи в гай полетіла?
Вітрець повіває
Билину хитає
Та й мою веселість
Полем розвіває
