Вже красується, мов жито, світлий вус,
Колоситься зерном моя печаль,
Вона навік відбила сонячну красу,
Молодих очей душі холодна сталь.
Вже красується, мов жито, світлий вус,
Колоситься зерном моя печаль,
Вона навік відбила сонячну красу,
Молодих очей душі холодна сталь.
Поплив лебідь,
З неба зорі розігнав,
Срібний лебідь,
Таємничу сиву хвилю.
Хтось сам маки із життя мов уколов,
Хтось це дав замість меча холодні вила.
Вже красується, мов жито, світлий вус,
Колоситься зерном моя печаль,
Вона навік відбила сонячну красу,
Молодих очей душі холодна сталь.
Вже красується, мов жито, світлий вус,
Колоситься зерном моя печаль,
Вона навік відбила сонячну красу,
Молодих очей душі холодна сталь.
Плачуть зорі,
Виливають свій спів у...
Переможе
Молодая кров моя.
Плачуть дзвони:
Ти погас, погас, як я.
І співають:
Ви горіть, згоріть, як я.
Вітер руно вдів золоту косу,
Познизав намисто смутку мій кришталь,
Бо красується, мов жито, світлий вус,
Колоситься вже зерном моя печаль.
