Мамо, мамо, мамо, я щасливим така.
Я такою, мамо, з роду ще не була.
Я йому учора сказала папа.
А він мені у відповідь «ну що за діла?».
Мамо, ви казали він не пара тобі.
Мамо, ви пробачте не кажіть це мені.
Це насправді було не кохання, а біль.
Але мамо слухайте минає це у всіх.
А я його, а я його, забула
Та й тепер не плачу.
А я його, а я його, не вірного
Ніколи не пробачу.
Мамо, це кохання є така дивна річ.
Я не розумію, ви мені поясніть.
Бо здається знову ми кохались всю ніч.
Але, мамо, знайте, це було уві сні.
Не зважайте, мамо, що я трохи сумна.
Я насправді мрію, зараз бути одна.
Прокидаюсь вранці, а кохання нема.
Мамо, як це класно, що я знову сама.
(Сама, сама)
А я його, а я його, забула
Та й тепер не плачу.
А я його, а я його, не вірного
Ніколи не пробачу.
Мамо, мамо, шо мені робити?
Бо без нього я не можу жити !
А я його, а я його, забула
Та й тепер не плачу.
А я його, а я його, не вірного
Ніколи не пробачу.
А я його, а я його, забула
Та й тепер не плачу.
А я його, а я його, не вірного
Ніколи не пробачу.
Ніколи не пробачу!
Не вірного ніколи не пробачу!
