Я, буває, прокидаюся раніше за тебе від будильника,
який поставила ти, а не я.
Дивлюся на тебе і розумію,
що все, пора іти на роботу, і побачу тебе аж ввечері
Буває так
Що холодні руки тягне до тепла
Буває так
Що мене немає, як тебе нема
І все не те, і все не йде
В мої обійми, як би я то не звала
І все не те, і все не йде
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Бо без тебе тут так знову мені гірко
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Знову мені гірко, о-о-о
В мене від месенджів твоїх телефон знову червоний весь
Листи монотонним тоном, драмою знову наповнимось
В TikTok перед сном поринаєш, відвернута в іншу сторону
Чи то в мене тиск високий, чи то ти крутиш мою голову
Кажуть, писати пісні про любов варто, коли вже писав про усе:
Про природу, війну і про біль, як піднявся з низів, як багато грошей
Я дивлюся на тебе і пишу про це
Усміхнена, схарена, змучений погляд,
як в робота, часто одягнена, інколи — гола
А можна останнє якось навпаки мати в побуті? (Га?)
Можна ще поруч побути?
Коли на роботу вставати?
Давай ще хвилинок 15, мені надто гірко тебе покидати
Комплімент в дірект, ніби солодка вата
Бачу тет-а-тет у найтеплішій хаті
Я сумую сильно: тиша знов під ранок, пустота в кімнаті
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Бо без тебе тут так знову мені гірко
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Знову мені гірко, о-о-о
Зашиваю рани твоїм поглядом очей
Ту вже звичку добре перевірив часом
Якщо стане сумно — йди до мене на плече
Буду всім кричати, як це прекрасно
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Бо без тебе тут так знову мені гірко
Буває так гірко
Десь у скроні відбива секундна стрілка
Я ховатиму обличчя — мені гірко
Знову мені гірко
