Хмарами по небу, сльозами-ріками,
Собі вкоротили віку ми
Німими, нервовими криками.
Навіщо, скажи мені?
Стрілами-словами ми були зранені,
Впивались болюче всередині,
Летіли образи-камені,
І винні лише самі.
Так, залишились спогади,
І шукаю поглядом, де ти,
В мріях я лечу туди.
Коридорами, де ми, де ми,
По душі, по серцю шрамами,
Із кімнат самотності втекти
Туди, де я і ти.
Лабіринтами, де ми, де ми,
За горами, горизонтами,
Відшукати наші два світи,
Де тільки я і ти.
Стежками ми бігли назустріч босими,
Стрічали світанки росами,
Поранились зрадами-косами.
Навіщо, скажи мені?
Кораблі любові нашої гавані
Розбиті і глибоко десь на дні,
Не дістають сонця промені,
І винні лише самі.
Так, залишились спогади,
І шукаю поглядом, де ти,
В мріях я лечу туди.
Коридорами, де ми, де ми,
По душі, по серцю шрамами,
Із кімнат самотності втекти
Туди, де я і ти.
Лабіринтами, де ми, де ми,
За горами, горизонтами,
Відшукати наші два світи,
Де тільки я і ти,
Тільки я і ти.
Коридорами, де ми, де ми,
По душі, по серцю шрамами,
Із кімнат самотності втекти
Туди, де я і ти.
Лабіринтами, де ми, де ми,
За горами, горизонтами,
Відшукати наші два світи,
Де тільки я і ти.
Коридорами, де ми, де ми,
По душі, по серцю шрамами,
Із кімнат самотності втекти
Туди, де я і ти.
Лабіринтами, де ми, де ми,
За горами, горизонтами,
Відшукати наші два світи,
Де тільки я і ти,
Тільки я і ти.
