То одна з останніх зліта
На кого остання пішла
Іскра
Виростав із неї вогонь
Вибухав у небі вогонь
І всі забували страх
Забували страх і знаходили віру
Забували гріх і знаходили серце
Забували їх і знаходили мову
Забували всіх і знаходили себе
Забували страх і знаходили віру
Забували смерть і знаходили душу
Забували їх і знаходили мову
Забували всіх і знаходили себе
І я потроху звикаю, що ти мене ловиш
І падаю все сміливіше, і вірю тобі
Одному я вірю, що ти мене любиш
І вірю, коли обіцяю навчитись, як ти
Вже потроху звикаю, що ти мене ловиш
І вірю, і падаю, падаю в руки тобі
Я вірю, що можна навчитись любити
Скажи, хто тебе навчив?
Замість говорити моливсь
Щоб не повторити колись
Те, що вже було
А йому без міри дано
В нього у дворі джерело
Прийди та напийсь
Вилий свої думи сумні у криницю
Вигадай любов і усіх причасних
Вимий свої очі й зустрінь зірницю
Вийди на дорогу й зустрінь своє щастя
Вилий свої думи сумні у криницю
Вигадай любов і усіх причасних
Вимий свої очі й зустрінь зірницю
Вийди на дорогу й зустрінь своє щастя
