Знов сонце ласкаве промінь свій посилає
І степам, і долинам, і потокам гірським.
Це моя Україна день новий зустрічає,
Моя лагідна мати усміхається всім.
Там, де Січ Запорізька духом вольності віє
І козацькії чайки в Чорне море пливуть,
А на київських кручах сяє злото Софії,
І на гору Чернечу нас дороги ведуть.
Світлу сонця радіє Буковина й Поділля,
І над краєм Донецьким в небі жайвір співа,
А з карпатського літа лине голос трембіти,
Все то є Україна, наша пісня жива.
Це моя Україна день новий зустрічає,
Величава княгиня усміхається всім.
Слобожани вітають запашним короваєм,
Закарпаття частує хмелем чистих медів.
А у древньому Львові пані є гонорові,
Полтавчанок, киянок кращих і не знайдеш.
Синьоокі красуні, молоді волинянки
Так подивляться в душу, очі не відведеш.
А як засвіт устануть молоді козаченьки,
Вміють честь боронити і любити дівчат.
І покличе Полісся на купальське весілля,
І принесуть лелеки молодих козачат.
Бо козацькому роду та й нема переводу,
І у вічному небі наші зорі горять.
Є моя Україна, що у світі єдина!
Це моя Україна день новий зустрічає,
Величава княгиня, погляд ясних очей.
І гостинно, і радо щиро вас привітає
І запросить до хати, як поважних гостей.
І гостинно, і радо щиро вас привітає
І запросить до хати, як поважних гостей.