Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
Говорила мені: «Сину, час настав.
Час від рідного порогу
Кличе даль тебе в дорогу,
Щедрий ранок сонцем вже тобі заграв».
Вже тобі дарує сонце новий день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпни у нього, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набирайся у землі,
Пам'ятай щодень слова мої.
Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
Промінь сонця усміхавсь в устах твоїх.
Твоя усмішка привітна
Випромінювала світло,
Твоє слово зігрівало завжди всіх.
Вже мені дарує сонце новий день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпну у нього, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набираюсь у землі,
Пам'ятаю я слова твої.
Ніби вчора, моя мамо,
Ти будила мене рано,
З тих часів світанків стільки відійшло.
Літа з сумом відлітають,
Твої внуки підростають,
І даю їм твою ласку і тепло.
Вже моїм синам дарує сонце день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпнуть у нього, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набирайтесь у землі,
Ой сини, соколики мої.
Вже моїм синам дарує сонце день,
Джерело неспіваних іще пісень.
Щедроти черпнуть у нього, доброти,
А у ранків золотистих чистоти.
Диво-сили набирайтесь у землі,
Ой сини, соколики мої.