Тіні блукають по стінах нічних
Думки мої як уламки снів
Світло гасне у вікнах душі
Я знов один хоч стою в юрбі
І мила не йди, бо я буду самий
У цілім світі таку вже не знайти
Розірвані відстанню міст і доріг
У самому кінці мене знайди
Всі примари, і душі
Ходять тихо уночі
Тому обережно, ти
Поки тонем в темноті
Мені серце розірви
Його вщент розтрощи
Розкажи свої гріхи
Заберу увесь твій біль
Куди б не ходив бачу твою тінь
Нав’язливі думки із глузду звели
Якби ж тоді знав не попав би в капкан
Вирвався б із кайдан які на мені
І день за днем,усе без змін
Тіні слів мов дим у склі
Я шукав той причал, та так і не зміг
Бо маяк не світив коли я був в пітьмі
Та твої фрази наче лід
Що тане в серці по мені
Вже забули ким були, життя – лабіринт
Я знайшов у безодні, те що так хотів
Тримай мої руки, цілуй мої губи
Поки ми удвох, я тону аж на дно
Повернуся сюди, не втримаю розлуки
Бо мила твої тіні бачу на стінах
Бо куди б не йшов, усюди твій слід
Лишила у пам’яті лиш образи
І як не тікав, але так і не зміг
Бо твоя любов мов отрута в мені
Всі примари, і душі
Ходять тихо уночі
Тому обережно, ти
Поки тонем в темноті
Мені серце розірви
Його вщент розтрощи
Розкажи свої гріхи
Заберу увесь твій біль
Голос твій в голові
Куча думок, але мовчи
в цьому світі ми самі
Поки тонем в темноті
А ця тиша, немов ніж
Мені в спину уструми
Тіні бачу на стіні
Постаті у голові
