Летять журавлі, вже зима наступає,
Останні листочки злітають з гілля,
А вітер осінній печально сілає,
І мерзне від нього намокла земля.
Не біда журавлям, вони будуть на півдні,
Там завжди теплінь, не буде зими,
А промені там і ласкаві, і рідні,
Про що можем тільки помріяти ми.
І церква Христа теж піде з цього краю,
Покине усе, щоб повік пробувать,
В прекрасних небесних обителях раю,
Блаженні готові Ісуса стрічать.
А ти не жалкуй, що зима наступає,
Що сльози-дощі ллються знов з висоти,
Згадай лиш про те, що життя проминає,
А ти у гріхах не спасенний ще ти.
Ще буде весна, і ще літо прилине,
Ще липи пишні тобі зацвітуть,
Але чи душа твоя Спаса зустріне,
Куди твої крила тебе занесуть?
Без Бога у небо ти не вознесешся,
У мить, як почуєш Господню трубу,
Преображення тіла твого не торкнеться,
Не стрінеш Ісуса, а тільки журбу.
Біда, як Ісуса ти не пізнаєш,
Коли ти залишишся на самоті,
Коли преображення ти не зазнаєш
При зустрічі з Господом на висоті.
А ти поспішай, поки Бог не карає,
Допоки ще кличуть Невіста і Дух,
Покайся, допоки Ісус ще спасає,
Допоки він кличе як Батько і друг.
