Вітер віє знов, щось ти втратив, а щось знайшов.
Вітер віє знов, десь ти виліз, а на когось ти йшов.
Мій вечірній рейс, знову ти з кимось і знову десь.
Знову цей твій нерозв'язаний кейс, просто розумієш, ти в цьому весь.
Місто записник, скільки сторінок спогадів моїх.
Більше не пали цих минулих днів, теплий і простий сум уже притих.
Просто ти так звик не зупинятись, іти у темряві, світло бачити, знаєш, ти так звик.
І я відчиняю двері для нового дня,
І я відчиняю двері, іду навмання,
І я відчиняю двері з північним вогням, що у грудях б'ється знов, каже: Відчиняй.
І я відчиняю двері для нового дня,
І я відчиняю двері, іду навмання,
І я відчиняю двері з північним вогням, що у грудях б'ється знов, каже: Відчиняй.
А з неба падали балкони на нас,
То на тебе, то на мене, бо ми ображались весь час.
А з неба падали балкони знов,
То на мене, то на тебе, така у нас любов.
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо, мабуть, тому, що сильно.
Ніяк не можемо прицілитись, тому знову мимо.
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо, мабуть, тому, що сильно.
Ніяк не можемо прицілитись, тому знову мимо.
Я знов образилась за те, що ти образився.
Я знов надулася за те, що ти надувся.
Ти знову вразити хотів, та знов не вразив.
Зайшов без стуку в душу, дякую, що хоч роззувся.
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо, мабуть, тому, що сильно.
Ніяк не можемо прицілитись, тому знову мимо.
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо,
Любимо, але мимо, мабуть, тому, що сильно.
Ніяк не можемо прицілитись, тому знову мимо.
Мій перший день без красок.
Я цілий день одна.
Біль невимовний, я в трансі.
І не тонка межа.
І от одна, я,
Одна, я,
Замерзаю,
Одна я.
Ця біла-біла зима снігом заморосила.
Я пришила тебе сама, я надій шила, шиншила.
Ця біла-біла зима снігом заморосила.
Я пришила тебе сама, і надійно шила, шиншила.
А я, а я відчуваю руки твої,
А я, а я відчуваю твої думки,
А я, а я читаю твої почуття,
І ми відлітаєм у небуття.
Не бійся, хлопчик, ближче підійди.
Не бійся, красунь, очі підведи.
Не бійся, хлопчик, скажи своє ім'я.
І ти забудеш, де небо й земля,
Де небо й земля.
І ти забудеш, де небо й земля,
Де небо й земля.
А я, а я.
Була гордою, неприступною,
Та він мій перетнув кордон.
І з рішучістю абсолютною
Зайняв в серці моєму трон.
Він за руку взяв і повів мене
До нових почуттів глибин.
З ним спокійно так і надійно, як,
Як ніколи, ніде, ні з ким.
Я розслабилась вперше за життя
І повірила знову в почуття.
Я зігрілася в нього на руках
І розтанула на його губах.
Ну чому він такий хороший?
Він усього одразу вартий.
Тільки з ним я все на карту,
І за ним по уламкам боса.
Він на дотик мій ексклюзивний.
Що я знову і знову прошу:
Ну чому він такий хороший,
Заспокійливий?
Як його нема, у душі зима,
Сер
