Вона
Різала пальці, як стрибала з вікна
Вона
В помаранчевих снах блукала сама
А він
Заховавшись під сніг
Помаранчами мерзлими
Жбурляв їй у слід
Вони
Ніби різні човни
Плили у своїх думках
Щоб потім піти по пустих берегах
Та настала ніч, коли падали зорі
І сльози котилися щирі й прозорі
А на ранок згадають вони
Лиш помаранчеві сни
Розбиваючи день поцілунками неба
Ти відверто шепочеш, благаєш - не треба
В тім немає твоєї вини
Це ж помаранчеві сни
Але чому?
Я ніяк не збагну
Розбиваючи день об стіну
У безодню викидаєш себе одну
На діамантову ніч, де небо і зорі
І сльози котилися щирі й прозорі
А на ранок згадають вони
Лиш помаранчеві сни
Розбиваючи день поцілунками неба
Ти відверто шепочеш, благаєш - не треба
В тім немає твоєї вини
Це ж помаранчеві сни
