Ніч — повія дурна. Відблиском дня,
Диким вереском снів прокотилась луна.
Втопилася в небі, горіла туманом,
Свій сором закривши відвертим обманом.
Ніч іде, ніч іде, ніч іде…
Ніч — повія дурна. Я один, ти одна.
Ти тікаєш від себе. Тебе дома нема.
Ти боїшся відчути, що не зможеш забути
Те, чого не здійснилось і тобі не судилось.
Ніч іде, ніч іде, ніч іде…
Ніч — повія дурна. Повні душі багна.
Десь у закутках совісті спасу нема.
Поміж гострих кутів і пустих почуттів
Там ховається сором, з’являється гнів.
Ніч іде, ніч іде, ніч іде…
Поміж гострих кутів і пустих почуттів
Там ховається сором, з’являється гнів.
Ніч іде, ніч іде, а ніч іде…