Ой, життя - моє море не прозоре,
Ти хвилюєшся "раз" - на бігу я застиг.
Ти дитина з автоматом, і беззахисні фігури
Викликають в тебе злий сміх.
Перевіряє на міцність
Політ фантазії всіх твоїх рим:
Не вміщаюсь ні в чий шаблон,
Не співпадаю ні з ким.
Що дарує одна рука,
Інша забирає в ту ж мить...
Чи то з горя, чи з радості хтось кричить:
Єбане життя!
Ненавиджу тебе настільки ж сильно, як люблю,
Гублюсь навпростець, живу навмання.
І чи то все в порядку, чи то я тебе терплю?
Найкраще з мистецтв - наша брехня.
Міняємось: ти квапишся, я відстаю,
Як наздожену, накажеш:"назад!"
І рік за роком я співаю як тебе живу,
Ні ворог, ні друг, - єбане життя.
Прагнення бути щасливим, як важка хвороба і
Я ношу цей вірус в собі...
І він убиває мене!
У сні, на-я, наяву, все - морок в соціальний невагомості,
Котрий рік для добрих вістей не той день,
Мій хрест - мій хейт; доля не рахує
Своїх мерців і поранених
Косять травами кулі правильних,
Праведних, та за правилом, щоб не справдити що?
Їх мрії, що оснастка кораблю,
Іронічно, бо фантазії - перепустка в петлю.
Єбане життя!
Ненавиджу тебе настільки ж сильно, як люблю,
Гублюсь навпростець, живу навмання.
І чи то все в порядку, чи то я тебе терплю?
Найкраще з мистецтв - наша брехня.
Міняємось: ти квапишся, я відстаю,
Як наздожену, накажеш:"назад!"
І рік за роком я співаю як тебе живу,
Ні ворог, ні друг, - єбане життя.
Ненавиджу тебе настільки ж сильно, як люблю,
І чи то все в порядку, чи то я тебе терплю?
Єбане життя!
Ненавиджу тебе настільки ж сильно, як люблю,
Гублюсь навпростець, живу навмання.
І чи то все в порядку, чи то я тебе терплю?
Найкраще з мистецтв - наша брехня.
Міняємось: ти квапишся, я відстаю,
Як наздожену, накажеш:"назад!"
І рік за роком я співаю як тебе живу,
Ні ворог, ні друг, - єбане життя.