Моє дихання стало частіше
Я не бачив давно дивних снів
І до речі я вже у солідному віці
Але не доходив до тріпів таких
На стільці шкіряному навпроти сидів
Дуже дивний сухий чоловік
У зеленій сорочці і сірих штанах
А волосся зачесане вбік
Він сказав, його звати Густав Апероль
І що він спадкоємний нацист
І що бомба велика у шафі стоїть
І що я буцімто комуніст
І що слово, яке я скажу перш за все,
Це і буде від бомби пароль
І що тільки нацист може слово ввести
Але він не почує, бо він глухий
Густав Апероль
Я маю пароль
Густав Апероль
Густав Апероль
Густав Апероль
почуй мій пароль
Густав Апероль
Густав Апероль
Я забігав що гусь по кімнаті
І руками махав і щосили кричав
А Густав запалив сигарету
І спокійно свій погляд в годинник тримав
Я спітнілий торкнувся до шафи
І тремтячи відкрив кляту дверь
Що чекає на нас, якщо він не почує
Гучно я мовив до неї
Всі мої сни це хуїта
Пошкоджений мозок від стафа й бухла
Скільки б доріг я не пройшов
Густав Апероль все одно б знайшов
Густав Апероль очі підняв
Тоненьким голосом повільно сказав:
Бомбу знешкоджено, ось головний твіст
Я помилявся, ти не комуніст
