Я розмовляю зі своїм Богом так
Наче він мій найліпший кореш.
Офігезний чувак!
Те що він зміг, ти не як не повторишь.
Будь коли, де коли, янголи -
Їх існування не випадково;
З лівого боку шиплячі дияволи,
З правого їх захисна колискова.
В той момент, коли зникав сенс
Потреби, щоб далі жити -
Він, як скажений бойовий пес
Хотів мене в пил розчинити!
Прибивав цвяхами до неба стелі,
Змусив помічати справжнє горе.
Тепер кожен раз стоючи на скелі -
Я йому говорю:
Привіт, Бог!
Дякую, що ти в мене є, Бог!
Дякую, що ми досі вдвох, Бог!
Дякую, що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй, Бог
Нам освітлене зорями небо -
І все, що сходить від Тебе;
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.
Я з самого ранку дивлюсь Богу в очі,
Як він народжує диво.
Прозору безодню дні і ночі;
Сніг, спеку, вітер, хмари і зливу.
Де б я не був, у яку халепу не встряв -
Він завжди за сім кроків попереду.
Наші гріхи на себе прийняв,
Ми листя від одного дерева.
Йому в проханні ніяк не відмовиш,
Такого просто впізнати на осліп.
Осушує моря, перевертає гори,
Має всесвітній досвід.
Коли каже собі годі йти, по воді пірнає,
І що приховано в мені далеко в глибині
Краще за мене знає.
Привіт, Бог!
Дякую, що ти в мене є, Бог!
Дякую, що ми досі вдвох, Бог!
Дякую, що ти так вирішив,
І мене до неї пришив.
Даруй, Бог
Нам освітлене зорями небо -
І все, що сходить від Тебе;
Збирає розгублене серце,
Лікує рани душі.
