Вила на місяць мала
Плакала кімната
Думала що то вона
В усьому винувата
А в ньому ні берега ні дна
Вона в нього пʼята
Чим тепер ту даму лікувати
Вила на місяць мала
Плакала кімната
Думала що то вона
В усьому винувата
А в ньому ні берега ні дна
Вона в нього пʼята
Чим тепер ту даму лікувати
Ти все поділила на чорне і біле
Й забути б хотіла про все, що боліло
Та ти не зуміла забути дві літери
Що на руці залишила під шкірою, під шкірою
Гадала «я вирулю»
І певною мірою
Впертістю й вірою
Спиш тепер сміло
Нарешті зуміла
(Мила)
Вила на місяць мала
Плакала кімната
Думала що то вона
В усьому винувата
А в ньому ні берега ні дна
Вона в нього пʼята
Чим тепер ту даму лікувати
Вила на місяць мала
Плакала кімната
Думала що то вона
В усьому винувата