Листя кружляє, питаю в долі:
«Чом серце плаче, в смутку неволі?
Ти відлетіла, наче пташина,
Де ж моє щастя? В чому причина?»
Золота осінь, плаче дощами,
Плаче кохання, гірко між нами.
Ми так кохали, не долюбили,
Чим, так з тобою, ми завинили?
Сірим туманом вкрились дороги,
Я йду самотній, наче без Бога.
Зливами плаче, небо тужливо,
Все повернути — вже неможливо.
Золота осінь, плаче дощами,
Плаче кохання, гірко між нами.
Ми так кохали, не долюбили,
Чим, так з тобою, ми завинили?
Мрії згоріли в полум’ї літа,
Тільки у спогадах, будеш жити.
Хоч розійшлися наші дороги,
Та, серце рвуть, болі, й тривоги.
Золота осінь, плаче дощами,
Плаче кохання, гірко між нами.
Ми так кохали, не долюбили,
Чим, так з тобою, ми завинили?
