Відкрию двері твого серця,
Увірвусь та розібʼю на скельця.
Твої ідеали - рожеві окуляри.
Розвію сумніви у скронях,
Перетворю на лід, тепло в долонях.
Знов ця гра, якій варто покласти край,
Давно вже торкнутися б лише
Для мене твоє серце, мов мішень.
І я вкотре влучу, цим тебе я мучу.
Вкотре сиплю в рану сіль,
З емоцій.
Відкрию двері твого серця,
Увірвусь та розібʼю на скельця.
Твої ідеали - рожеві окуляри.
Розвію сумніви у скронях,
Перетворю на лід, тепло в долонях.
Так хотіла, щоби стався листопад,
Та над нами вже пройшов грудневий град.
Тож, наша любов все так іде на спад,
І між нами прозвучав мінорний лад.
Наші крила, що вели в небес каскад,
Може вкрав і закопав брудний пірат.
Як нас молодих втомило місто так,
Що нас на весні, аж осінь накрива.
Злива, між хмар, злива.
Відкрию двері твого серця,
Увірвусь та розібʼю на скельця.
Твої ідеали - рожеві окуляри.
Розвію сумніви у скронях,
Перетворю на лід, тепло в долонях.
