У небесах зорепад
Залюблені мої вуста
На вулиці вже листопад
І вкотре я пишу листа
Я віри не втрачаю знов
Дивлюсь розводи на вікні
Тече в крові твоя любов
Та лютий вже в календарі
І серце б'ється гучно
Один у небі птах
Я наше кохання
Опишу в віршах
На лавочці з тобою
Під звуки тишини
Я затуляв спиною
Від вітру і грози
На лавочці кохання
Ті спогади щодня
Як з вечора й до рання
Щемливі почуття
Коли цвістимуть білі кали
Чекатиму тебе в саду
Заплакані усі вокзали
Не вірю, що не обійму
І точно цього не приймаю
Без тебе я не проживу
І цю любов не відпускаю
Я обіцяю, що знайду
І серцем відчуваю
Наш голос буде знов
Лунати, кохати,
Співати про любов
На лавочці з тобою
Під звуки тишини
Я затуляв спиною
Від вітру і грози
На лавочці кохання
Ті спогади щодня
Як з вечора й до рання
Щемливі почуття
І хай не знають інші
Як змінюється все
Те місце, де були разом
Тюльпаном проросте
Твій голос дуже ніжно
З вітрами ожива
І я іду до лавочки
Де пам'ять ще жива
На лавочці з тобою
Під звуки тишини
Я затуляв спиною
Від вітру і грози
На лавочці кохання
Ті спогади щодня
Як з вечора й до рання
Щемливі почуття
