Наснились мальви, рута-м'ята
І скрип криничний журавля,
І смерекова отча хата,
Яку давно покинув я.
Наснився сад в веснянім цвіті,
Струнка смерічка край воріт,
І найрідніша в цілім світі
Матуся сива надворі.
Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі своєї до вуст прикладу.
Вона, як пісня, серцю мила,
Старенька хата край села.
Війна її вогнем палила,
Але спалити не змогла.
Кришились грізні блискавиці
І грози падали не раз,
Вона стоїть, немов із криці,
І день у день чекає нас.
Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі своєї до вуст прикладу.
Спішу до неї, мов лелека,
Простори кинувши до ніг,
Несу любов свою здалека,
Яку назавжди я зберіг.
Дитячих літ моїх колиска,
Моя порадниця свята,
Вона, як доля, рідна й близька,
Миліш її ніде нема.
Смерекова хата, батьківський поріг,
Смерекова хата на крутій горі.
Як прийду до неї, коліном припаду,
Грудочку землі своєї до вуст прикладу.
