Ластівко моя!
Мене тримали, мене дістали
Мене ростили навіть любили
Усе давали, що вимагала
Та усе чомусь було мало
Думала скоро будуть питати
Дозволять в гори, де моя хата
Невдовзі стало повністю ясно
Усе вирішую не я, а їхня ласка
Ластівко моя
Не питатиму, що хоче твоя душа
Забажатиму - будеш ти одна
І робитимеш - що скажу тобі я!
А-а-а-а!
Куди захочеш піду з тобою
Найголовніше для мене - воля
Я хочу завжди бути собою
І вирішати, що видасть доля
Життя коротке, чи безкінечне?
І творить тіло чи твоя душенька?
Момент єдиний, чи може сотні?
Й що проживає вічно, а що горить до тла?
Ластівко моя
Не питатиму, що хоче твоя душа
Забажатиму - будеш ти одна
І робитимеш - що скажу тобі я!
А-а-а-а!
Ластівко моя
Не питатиму, що хоче твоя душа
Забажатиму - будеш ти одна
І робитимеш - що скажу тобі я!
А-а-а-а!
Ластівко моя
Не питатиму, що хоче твоя душа
Забажатиму - будеш ти одна
І робитимеш - що скажу тобі я!
А-а-а-а!
Ластівко моя
Забажатиму - будеш ти одна
І робитимеш - що скажу тобі я!
А-а-а-а!