Сиджу я край віконечка,
На зорі споглядаю,
Сиджу я край віконечка,
Та й так собі гадаю:
Чи прийдеш, мила, ти, чи ні,
Що часто так мені снишся?
Підходжу ближче до вікна,
А ти стоїш, смієшся.
Ага, мила! Ага, мила!
Як тяжко виглядати,
Личко твоє помарніло,
Красоти не пізнати.
То ж дай, мила, уста свої,
Нехай ще раз поцілую,
Серце моє горить вогнем,
Любов до тебе я чую.
Любов-кохання, мов той цвіт,
Що зрання розцвітає,
Як той метелик навесні,
Що зрання відлітає.
То ж бережіть серця свої,
Щоб не кохалися зрання,
Бо розцвітуть сади навесні,
Не вернеться кохання.
