Ще до того, як колись він міністром став
Павло Тичина жив
І кохав
І не знав
Що спадок, їм залишений, навіки буде знищений
І від такої долі
Ніхто з нас
Не захищений
Ми почнемо з кінця- один, дев'ять, шість і два
Як сльозами покарано старого співця
Заходить пан Тельнюк, в нього важлива справа
Питання життя і смерті - ну, така держава
Заходить обережно в робочий кабінет
Там серед книжок похований поет
Можна? Можна, єслі астарожна
Знаєте, Тельнюк, мені якось тривожно
Тичина, Ви чого? Сідайте, в чому справа?
Вас трєбуєт опять совєтская дєржава, чтоб
Будь ласка, припиніть, я більше так не можу
І раптом він піднявся, увесь на привид схожий
Подивіться на листи, ось тут, перед очима
Пише, значить, Ікс, знічений мужчина
Ось так-то, значить, так, коли в роки тридцяті
В Сибіру пропадав серед вовків проклятих
Отримав десять років і втратив всю родину
А винуватий в цьому хто? Правильно, Тичина
Павло Григорич, можна? Я ще не скінчив
Листу лиш довіряти, так я ще загубив
І Курбаса, і Казку, і Слово, ВАПЛІТЕ
Який пред вами злодій, Тельнюк, ви знали це?
Павло Григорич, можна? Дозвольте я продовжу
Він премії ще згадує, отримані безбожно
Питає - чи не давлять медалі, ордени
Які за зраду друзів вручені тобі?
І раптом він піднявся і на крик зірвався
Я, скільки не просили, всіх рятувать питався
Коли навіть не просили, я кляті ордени
Я гроші віддавав усім, кому нужні
Заплакав гучно, гірко той зламаний кларнет
І так почав волати, що задрижав паркет
Він бився мимо нот, такий скажений звук
Шкода, що це побачив один лиш пан Тельнюк
Один, дев'ять, шість і два - за п'ять його не стало
Ще пройде шістдесят і ось тепер ми з вами
Слухаєм разом історію з кінця
Як сльозами покарано старого співця
Ще до того, як колись він міністром став
Павло Тичина жив і кохав, і не знав
Що одночасно можна бути генієм і зрадником
Поетом України і радянським ватником
Дудкою, месією, символом любові
І того, про кого скажуть - в нього руки в крові
І на грудях медалі, там портрети Сталіна
А у грудях біль і душа запалена
Хлопчик той, що вижив у будинку Слово
Хоронити друзів йому, на жаль, не ново
Як і хоронити честь, як і сонячні кларнети
Як Петлюру й УНР, і як оці сюжети
Вміщає лиш одна стомлена людина?
О, все дуже просто, його ім'я