Багрянцем сонце обцілувало скроні
П'янким повітрям дихали поля
Я малювала на своїй долоні
Твоє майбутнє ніжне ім'я
Здавався кожен ранок пролог до дива
І кожен промінь золота стріла
Що ти прийдеш, як літня тепла злива
Та я, здається, знову не знайшла
Скінчилось літо, відгоріло, зів'яло
Мов свічка, що плакала воском вночі
Кохання, що серце так довго чекало
Забрало з собою від раю ключі
Вітер осінній співав колискову
Про те, що розбились надії мої
Це літо скінчило казкову розмову
Лишивши на згадку лиш смуток і дні
Стають прозорі і холодні ночі
Коротші дні, немов немає сил
Я в теплі спогадів кутаю очі
Та чую в небі журавлиний клин
Я пам'ятаю, як згорали зорі
Шептала їм бажання в тишині
Та в долі, мабуть, інші траєкторії
І щастя заблукало десь вві сні
Скінчилось літо, відгоріло, зів'яло
Мов свічка, що плакала воском вночі
Кохання, що серце так довго чекало
Забрало з собою від раю ключі
Вітер осінній співав колискову
Про те, що розбились надії мої
Це літо скінчило казкову розмову
Лишивши на згадку лиш смуток і дні
Летять птахи, несуть на крилах втому
І відгоріле сонце вдалечі
Я повертаюся до свого дому
Де в кожній шибці лиш осіння тінь
Та десь на денці ще живе надія
Що серце знов колись відтане й зацвіте
Що інша осінь душу обігріє
І те, що я шукаю, віднайде
Та скінчилось літо, відгоріло, зів'яло
І вітер осінній співав колискову
Це літо скінчило казкову розмову
Лишивши на згадку лиш смуток і дні
(Єдиний)
