В моїх думках твої сліди
Мов дощ весняний на асфальті
Я не хотів цієї біди
Не обирав такої карти
Я будував високі стіни
Ховав за мурами свій спокій
Та твій один лиш погляд кинув
І світ мій став крихкий і тонкий
Пробач, що я тебе кохаю
Так щиро, ніжно, до нестями
Я сам себе не впізнаваю
Між цими дивними світами
Пробач за те, що кожне слово
Твоє для мене одкровення
Я полюбив тебе раптово
Від цього вже нема спасіння
Без тебе день лише полотно
Де сірі фарби, а не сонце
Ти заглядаєш у вікно
Промінням тихим незнайомцем
Я вчусь мовчати про свій біль
Ховати почуття глибоко
Та серце, як неначе хміль
Виказує усе жорстоко
Пробач, що я тебе кохаю
Так щиро, ніжно, до нестями
Я сам себе не впізнаваю
Між цими дивними світами
Пробач за те, що кожне слово
Твоє для мене одкровення
Я полюбив тебе раптово
Від цього вже нема спасіння
Можливо, час загоїть рани
А може, просто притупить
Та доки крутяться світання
Душа за тебе лиш болить
Я не прошу тебе нічого
Лиш зрозумій мою печаль
Це почуття відлуння Бога
І водночас моя медаль
Пробач, що я тебе кохаю
Так щиро, ніжно, до нестями
Я сам себе не впізнаваю
Між цими дивними світами
Пробач за те, що кожне слово
Твоє для мене одкровення
Я полюбив тебе раптово
І в цьому все моє спасіння
Пробач, що я тебе кохаю
Пробач і відпусти
