Я бачив, як сонце сідає за обрій,
І зорі я бачив в нічній вишині.
Але твої очі — то світ, що так добрий,
Вони, наче мрії, приходять у сні.
Ти йдеш по землі, наче пава ступає,
І квітнуть сади там, де твій легкий слід.
Такої, як ти, більше в світі немає,
Ти наче дарунок, що впав нам з орбіт.
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так гарно цвісти!
На тебе тут дивиться вулиця кожна,
Бо ти — це богиня, зійшла з висоти.
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так серце пекти!
Таку не любити — це думка порожня,
Таку, як ти є, більш ніде не знайти!
Художники пензлі свої поламали,
Поети не знайдуть потрібних тих слів.
Тебе наче ангели нам малювали
З найкращих і чистих, ясних кольорів.
І навіть як час буде швидко летіти,
Твій погляд залишиться вічно святим.
Дозволь мені просто тобою хворіти,
Дозволь мені бути в полоні твоїм.
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так гарно цвісти!
На тебе тут дивиться вулиця кожна,
Бо ти — це богиня, зійшла з висоти.
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так серце пекти!
Таку не любити — це думка порожня,
Таку, як ти є, більш ніде не знайти!
Таку не любити — це думка порожня,
Таку, як ти є, більш ніде не знайти!
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так гарно цвісти!
На тебе тут дивиться вулиця кожна,
Бо ти — це богиня, зійшла з висоти.
Ну як же так можна, Ну як же так можна,
Ну як же так можна так серце пекти!
Таку не любити — це думка порожня,
Таку, як ти є, більш ніде не знайти!
Таку, як ти є...
