Ці ніжні дотики
Мене накрили наче океан,
І я тонула в них,
Бо це була нірвана із нірван.
Забуті правила,
Засліплені були ми почуттям,
Крапки розставлено,
Та ти порушив спокою мій храм.
Міраж
Був найсолодший місяць наш.
Примарилось, що назавжди,
Казала -- вірю, ти мене веди.
Міраж, по тілу спогадів мандраж,
Примарилось, що ти лиш мій,
Але сама по стежці йду сумній
Як обійняв мій стан,
Згоріли полум'ям всі сумніви.
У Бога є свій план,
Невже почув Він мої молитви.
Я не пручалася,
І тіло шепотіло, мов шаман,
Та помилялась я,
Бо світло у твоїх очах – дурман.
Міраж
Був найсолодший місяць наш.
Примарилось, що назавжди,
Казала -- вірю, ти мене веди.
Міраж, по тілу спогадів мандраж,
Примарилось, що ти лиш мій,
Але сама по стежці йду сумній
Крізь примарні вітри
Хтось накаже згори,
Що не варто пірнати туди.
Вкриє розум туман,
Й найсолодша з оман
Розлилася за береги.
Міраж
Був найсолодший місяць наш.
Примарилось, що назавжди,
Казала -- вірю, ти мене веди.
Міраж, по тілу спогадів мандраж,
Примарилось, що ти лиш мій,
Але сама по стежці йду сумній.
