В 15 офіційно стала сирота, та слово це не ранить так
Як ранить правда, що любима ніколи батьками й не була
Що задушила б подушкою краще казала мама моя
З дитинства бачила, що синька - це на горлі петля
Але самотність розділяє мою тільки вона
Не пробачати навчив батя - якщо піднята рука
Та мама ж пробачала - пробачу мудаків і я
Холодним містом як бродяча собака блукала
Все що боліло - в постіль викричала, виплакала
Я лиш хотіла, щоб любили і любила
Та вся любов дешева зараз, а я так дорого платила
І поки заздрили суки, стежили і раділи
Зробила з себе борця, хоч і не висихали вії
Ніхто ж на мої збиті коліна не дув і не питав болить?
То ж нічого, мала, казала собі нить
Доросла стала я
Не по своїх роках
Навчилась все сама
З сльозами на очах
Стою співаю тут
А у душі салют
Жива на вигляд
А всередині давно вже труп
Давно вже прокидаюсь, обіймаючи холодну постіль
Гаряча кава, робота, собака, тексти, спать на ранок о шостій
Фальшива посмішка на face, в очах душа розбита
Пусті кармани, та хоч матір′ю тепер не побита
Все питала класуха про синці по всьому тілу
Було десь років сім, а вже все нахуй зачерствіло
Пройшли роки - на партаки їх замінила
Та перепрошивку пам'ять так і не зробила
А там батя помирає у ліжку, мама по хахалям
Сестру від носаків захищаю, бувши сама дитям
І скільки ще всього, та розказати нема сили
Але навіть сталеве серце від такого б защемило
Самооцінка як розбитий повністю стакан
Все це залишило невидимий жахливий шрам
Коли співала в школі на свята пісні батькам
Вас не було, то ж може хоч тепер почуєте ви там
Доросла стала я
Не по своїх роках
Навчилась все сама
З сльозами на очах
Стою співаю тут
А у душі салют
Жива на вигляд
А всередині давно вже труп
