Сонце заховалося за хмарки
І стало сірим все навколо.
Люди ходять сумні сумненькі,
Бо не видно світла ніде і нікому,
А у мене власне сонце у серці
І по барабану, що всюди темниця.
А я засміюся в очі тому лиху,
І хай теє лихо саме мене боїться.
Ой вийду на гору, та й заспіваю
І всім подарую світло мого серця.
“Ой люди добрі, що ж ми усе плачем,
Що ж ми такі бідні і такі нещасні?
Ану заспіваймо і затанцюймо,
І хай усі побачать, якого ми роду.
Хай усі побачать, якого ми роду
І що тому роду нема переводу.”
Сонце заховалося за хмарки
І стало сірим все навколо,
А у нас є власні сонця у серцях
І усьому світу від того світленько.
