Над тим, де дим густий
Чорт би з ними. Маками чорними
Всіяний небосхил
Паром від сирих могил
В оксамит вкутаних
Піднімається журба в небеса чавуном
Розливається густа містами під метроном (Йоу)
Над тим, де дим густий
Чорт би з ними. Маками чорними
Всіяний небосхил
Паром від сирих могил
В оксамит вкутаних
Піднімається журба в небеса чавуном
Розливається густа містами під метроном
Панчі кричать, спроби на співчуття
Перепечене серденько, на якому – печать
Загорнутий в мідь, наче дитина в речах
І страх тоненькою плівкою, маревом на очах
Тіні у вікнах не пам'ятають нічого
Поховані під порогом чутливі предки живих ще людей
У смерті, на диво, волосся руде
Я її бачив у місті під назвою «ніде»
Жуком під землю заховавшись
Від війни не задихавшись ніколи
Їй повністю, як жінці, віддавшись
Заснув під грудою чорнозему кволим
Піхотою всіяні поля країни
Дай бог, з насіння проростуть герої
Немає спасу від андрофагів зі сходу
Але безсмертна мовою нація тисячу років дає їм бою
Промінь туги підступної
Біль від памʼяті стартує
Коли довшають тіні
Сонце підсмажує рани на тілі
Розпорош мої сумніви десь за Дунаєм
Розкажи мені хто я, бо я вже не знаю
Я вже не знаю
Я вже не знаю
Блять, я вже не знаююю