Гей, малий
На моєму квадраті, в п'ятиповерховій хаті,
Був один падік, де тусили старші, тусили в підвалі,
І чим були багаті, його обладнали, там було наче в кімнаті.
Світло, крісла, гантелі, гирі, штанга,
Стіл більярдний, боксерська груша, від нього ключик
В одного був зі старших, а нас малих не пускали, типу рано ще.
Втрьох я, Віталя, Покіний і Льоха,
Хотіли пахнути трохи перед Новим роком,
Сніг, мерзнуть єбала, йде хазяїн підвалу.
Блядь.
М-м.
Сніг, мерзнуть єбала, йде хазяїн підвалу,
В нашому дворі, а ми в пошуку трави, може бахнемо, покатаємо більярдні шари.
Йшли, йшли, він забув де клав шишки, казав: "Десь тут".
Ми шукали, не знайшли, коли в той підвал завалились ще старшаки.
Вони були старшими десь на років шість,
А ми тоді були в класі в дев'ятому школи.
В них в кишені була новорічна дич,
Ми зраділи, не курили з старшими ніколи.
Самотня лампочка осяювала наше коло,
Світло падало лиш на крісло і столик,
Наші куртки лежали на матрасі поруч,
А ми приступали до зелених видовищ.
Старшак Коля не визнавав водний,
Він забивав нам папіросу "Біломору",
Я сидів напроти в радянському кріслі,
Дякуючи Колі, який це приніс нам.
"Ну що, давай по одному", каже, "пацики".
Льоха та Віталя думали, відійшли на хуйовому дивані,
Роздали карти, почали грати.
Моя черга хапати,
Коля каже: "Малий, давай задуєм новорічний".
Бахнув один, але не такий як раніше,
Я провалився в кріслах, хвилини дві, і мене так накрило,
Став білим як дим,
А я уплив був, в'ялим, із зеленим їбалом не розумів де я, і що зі мною сталось.
Пацани мені казали, що я геть білий, а я чув їх голоси ніби з якоїсь труби.
Питають: "Все норм?". Я не рухаюсь, не реагую,
Хазяїн підвалу кричить: "Несіть відро йому!".
Коротше, відро не встигли донести,
Отакий у нас був клуб за інтересами.
Мені дали води, і це життєвий досвід,
А я ще й допоміг їм навіть там прибрати,
І ще кілька годин лежав на відходосах,
Було жарко, через [нерозбірливо].
Всім було класно, окрім двох пацанів:
Мені в стані напівсні і хазяїну підвала, нам було невесело тоді з різних причин.
Після цього малих туди більше не пускали,
Ідучи, що шукали ми врешті знайшли,
Із зеленим другом маленький згорток.
Висновки після я, звісно, тоді не зробив,
І ми втрьох іще раз покурили на районі.
Мораль цієї історії тепер для мене проста:
В житті не треба спробувати абсолютно все.
Та тоді ми були малими і пізнавали життя,
Як і ти паралельно зараз слухаючи мій трек.
