Я досі знаю напам'ять твій домашній
І пам'ятаю лавочку, що була нашою
Ми сиділи довго, не хотілося додому
Хоч ні про що були наші розмови
Ти вирізала ключем на липі наші імена
Ховала свої руки в моїх рукавах
Нашим саундтреком була музика з вікна
І нам здавалось, що вона саме про нас
Ми не домовлялись, але бачились щодня
А ввечері, прощаючись, тупо тягнули час
Коли діти вчилися робити на дрібницях:
Провести, почекати, поділитись
Зникають тіні, нами міняються обличчя
А на зап'ясті фенічка у пам'яті навічно
Юність пахла твоїми мокрими від снігу рукавичками
Ти моя єдина нешкідлива звичка
Зникають тіні, нами міняються обличчя
А на зап'ясті фенічка у пам'яті навічно
Юність пахла твоїми мокрими від снігу рукавичками
Ти моя єдина нешкідлива звичка
Ти переживала, коли я з пацанами
Знала, мала, не гладять кулаками
Ти пробачала мені всі мої провини
Я досі не зустрів добрішої людини
У нас не було грошей навіть на кафе
І ми сиділи в під'їзді на гарячій батареї
Тверезі чи в обіймах дешевих вин
Сірниками випалювали щось на стелі
Ми так і не сказали всі важливі речі
Здавалось, у нас буде не один ще вечір
І я не знаю, де ти тепер, та коли згадую
Ти все ще виходиш, а я чекаю під падіком
Зникають тіні, нами міняються обличчя
А на зап'ясті фенічка у пам'яті навічно
Юність пахла твоїми мокрими від снігу рукавичками
Ти моя єдина нешкідлива звичка
Зникають тіні, нами міняються обличчя
А на зап'ясті фенічка у пам'яті навічно
Юність пахла твоїми мокрими від снігу рукавичками
Ти моя єдина нешкідлива звичка
