Жили були двоє, про них всі співали
Які вони дивні, як щиро кохали
Як часу разом їм завжди було замало
Коли справи важливі вони міняли на спальню
Їхні амури любили за ними дивитися
Часом від щастя сміялись, часом від відчаю
Йому життя не вистачить на неї надивитися
Він би й хтів,але не може напитися
Він був закоханий у сонце
Кольору сонця її волосся
Він любив її на смак, на дотик
І так хтів помножити її на двоє, на троє…
Вона так жадібно ним володіла
І не позичила би і не відпустила
Вона вірила в нього,наче у Бога
І так жили собі двоє, а потім і троє…
Ці двоє були надто ризиковані
Без даху, без страху бути нестримними
Вона без нього була дуже скромною
А з ним майже завжди божевільною
Він називав її - «маленька дівчинка»
Вона і справді з ним була такою
Вона без гальм, бува колола голкою
А він прощав, бо любив такою…
Він був закоханий у сонце
Кольору сонця її волосся
Він любив її на смак, на дотик
І так хтів помножити її на двоє,на троє…
Вона так жадібно ним володіла
І не позичила би і не відпустила
Вона вірила в нього, наче у Бога
І так жили собі двоє, а потім і троє…
