Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
Заплач, моя гітара,
бо з нею ми не пара.
Заплач, моя гітара,
бо над нами чорна хмара.
Бо ти така красива,
мов той туман в Карпатах.
Знаю — не просила
пацана тебе кохати.
Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
Я загубив свій перший вірш,
бо ти — складніший лабіринт.
А за тобою так болить —
не допоможе аспірин.
Мені на числах не гадай,
не поряд наші номери.
Все почалося із іскри —
ну що ж, тепер давай гори!
Ранок, дев’ята сорок три,
туман смереки поїдав.
Вже не злічити тих годин,
що за тобою сумував.
Мені на картах не гадай,
за нашу ніч я б все віддав.
Тебе за талію тримав,
ключицю палко цілував.
Твій характер — не від мами,
не твоє — повадки дами.
Твій характер — наче в тата:
не свята на свята.
Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
Пташко літай, моя пташко, літай,
там, де розсипались зорі.
Пташко, літай, але не забувай
того, з ким були дні чудові.
