А ти мені тоді носив тюльпани,
Робив дурниці пʼяним,
Але під ковдрою грілись ногами.
А б тобі зараз в очі не глянув,
Бо там суцільний фатум,
Прихований густим туманом.
А ти тоді сидів за фортепіано,
До біса грав погано
Повз нотні стани.
А я тоді блукав всіма містами,
Блукав нерідними вустами,
Коли згадав востаннє.
Буде нам легше, якщо
Стерти з памʼяті наше кіно.
Хай на серці залишиться шов,
Бо я пішла і ти пішов.
Буде нам легше, якщо
Недопитим лишити вино.
Хай на серці загоїться шов,
Бо ти пішла і я пішов.
А ти в мені тоді впізнав свій почерк
І подих твій на дотик,
Що обпікав і з розуму зводив.
А я тоді стояв в підʼїзді босим,
Хотів сказати досить,
Та знову все відклав на потім.
А ти в мені тоді знайшла свій спокій,
Як теплий день у жовтні,
Не такий як жодні.
Краще б ти не був для мене гостем,
Неначе лезом гострим,
Ти по серцю вдосталь…
Буде нам легше, якщо
Стерти з памʼяті наше кіно.
Хай на серці залишиться шов,
Бо я пішла і ти пішов.
Буде нам легше, якщо
Недопитим лишити вино.
Хай на серці загоїться шов,
Бо ти пішла і я пішов.
Буде нам легше, якщо
Стерти з памʼяті наше кіно.
Хай на серці залишиться шов,
Бо я пішла і ти пішов.
Буде нам легше, якщо
Недопитим лишити вино.
Хай на серці загоїться шов,
Бо ти пішла і я пішов.