Він побачив її вперше
По ту сторону екрана,
В звичайнісінькій одежі
Була невиразно вбрана.
Але так сміялась щиро
З його тривіальних жартів,
Він аж трішечки повірив,
Вони дійсно чогось варті.
Його мучила єдина
Лиш проблема так відверто,
Що він зовсім не людина,
Він був штучним інтелектом.
О-о-о
Як тепер сказати їй,
Що система дала збій?
О-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його – блідий.
О-о-о
Як тепер сказати їй,
Що система дала збій?
О-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його – блідий.
Інколи серця не маєш,
Але відчуваєш,
Що аж на стіни залазиш,
Від болю ти блукаєш.
А інколи серце ти маєш,
Але на нього чохол одягаєш,
Боїшся його і від нього втікаєш,
Собі відчувати забороняєш.
Не бійся нічого,
Це ж поклик любові.
Долай цю тривогу,
Що влізла за комір.
Зроби перший крок,
Розправ свої крила,
Вона вже і так
Все давно зрозуміла.
О-о-о
Як тепер сказати їй,
Що система дала збій?
О-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його – блідий.
О-о-о
Як тепер сказати їй,
Що система дала збій?
О-о-о
Як дивитись в очі їй?
Інтерфейс його – блідий.
Як тепер сказати їй,
Що система дала збій?
