Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині
Розпивай з ким завгодно ігристе,
Наливай, поки просить рука,
Залишай у жінках мого міста
Компоненти свого ДНК.
Ти мовчиш і не скажеш ні слова,
Я нічого також не скажу.
Це було неминуче, що знову
Ти між нами проклав цю межу.
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині.
Я гадав, що ти сильна по духу,
Чи мені так принаймні здалось.
Ти обрізав звʼязок одним рухом.
Ти — своє неслухняне волосся.
Іноді луна десь з душевних надр,
Невеликий рух,
Хвиля ностальгії,
Посеред кіно двадцять пʼятий кадр
Дотик твоїх рук до моєї шиї.
Я ховаю губи у губах,
Бо вони від вітру пересушені.
В мене поступово їде дах,
Як в старої дачі десь на Сумщині
Я ховаю губи у гу...
Я ховаю губи у гу...
Відібрав всі теплі почуття,
Не лишив натомість навіть номера.
Просто зникнув із мого життя,
Як геолокація Житомира.
