Тихе світло дальнього вокзалу,
Розставання потай на сльозах,
Ти мені чогось не доказала,
Я тобі чогось не доказав.
В сутінках задумливої ночі
Знов рушають наші поїзди,
Тільки серце попросити хоче:
Залишись зі мною назавжди.
Ти мені потрібна назавжди,
Щоб сховати долю од біди,
Розділить веселощі та біль,
Так як ділять люди хліб і сіль.
Ти мені потрібна назавжди,
Як повітря, як ковток води,
Для живого світла і тепла,
Я молюсь, щоб поруч ти була.
У твоїх очах якісь питання,
Мила, на усе я відповім,
Ти для мене наче зірка рання,
І хай буде заздрісно усім.
Заховай весну в зелені шати,
Знаю ти повернешся сюди,
Не сказав, так хочеться сказати,
Ти мені потрібна назавжди.
Ти мені потрібна назавжди,
Щоб сховати долю од біди,
Розділить веселощі та біль,
Так як ділять люди хліб і сіль.
Ти мені потрібна назавжди,
Як повітря, як ковток води,
Для живого світла і тепла,
Я молюсь, щоб поруч ти була
Ти мені потрібна назавжди,
Щоб сховати долю од біди,
Розділить веселощі та біль,
Так як ділять люди хліб і сіль.
Ти мені потрібна назавжди,
Як повітря, як ковток води,
Для живого світла і тепла,
Я молюсь, щоб поруч ти була
