Літа як птиці, летять, зникають
І вже те сниться, чого немає
Під небом синім, доріг багато
В житті не треба нам поспішати
А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо
Малює мрія, картинну з Риму
У ній і слова нема про зиму
Мережу кроки по світлій грані
Де пізнє літо, і осінь рання
А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо
А про зиму мені не кажи, бо день пахнить березовим соком
Бо на вітах моєї душі ще квітує весна синьоока
А про зиму мені не кажи, бо ще в очі тепла перелито
І на стеблах моєї душі іще медом духмяниться літо