Три тисячі років
Носила я ці знання
Наче земля буде ще жива
Я й не гадала що спустошенні душі
Лишаться так відчайдушні
І покинуть ці дива
Залишаться ці дива
Небо і моря
Най відпочине
Най збере свої сили
І безлюднії зими
Перетворять всі міста з пташками в вирій
З пташками в вирій
З пташками в вирій
Хай ці пташки полетять по наші душі
Заспівають нам що суша
Відновила всі моря а гори
Стали більш високі
Повернулись усі боги
Простелили всі дороги
До найкращого життя
Так не бува
Але я мрію про такі дива
Три тисячі років
Носила я ці знання
Наче земля буде ще жива
