Ні снігів, ні хвиль
Не голубить штиль,
Жодна квітка, мов і не цвіла.
Раптом серед віт
В тиху ніч розквіт
Перший сніг, як лебедя крило.
Це не яблуні цвіт, не май,
Це не пізній бузок, це знай,
Нашу зиму приблудив
Білий лебідь молодий.
Скільки довгих днів
Він без нас білів,
В небі синім спогад давніх літ.
І нарешті ось
Стріти довелось,
Знову нам біліє поміж віт.
