За далекою зорею три царі ішли
І у стаєнці маленьке немовля знайшли.
Дивне світло розливалось від його очей,
А зоря світила ясно крізь пітьму ночей.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
Злегка вітром білий пух стелиться під ноги.
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Знов стелилася дорога і тривала ніч,
У якій ставала дивом найпростіша річ.
Поспішали добрі люди за зорею вслід,
Бо тепло її зуміло розтопити лід.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
Злегка вітром білий пух стелиться під ноги.
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Безтурботно і спокійно спало немовля,
Десь теплом вогнів різдвяних дихала земля.
І здавалось, ще можливо зупинити час,
Але він на білих крилах відлітав від нас.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
Злегка вітром білий пух стелиться під ноги.
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Сипле, сипле білий сніг,
Злегка вітром білий пух...
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Цілий світ, немов маля, маля.
