За далекою зорею три царі ішли
І у стаєнці маленькій немовля знайшли.
Дивне світло розливалось від його очей,
А зоря світила ясно крізь пітьму ночей.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
З легким вітром білий пух стелиться під ноги,
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Знов стелилася дорога і тривала ніч,
У якій ставала дивом найпростіша річ.
Поспішали добрі люди за зорею вслід,
Бо тепло її зуміло розтопити лід.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
З легким вітром білий пух стелиться під ноги,
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Безтурботно і спокійно спало немовля,
Десь теплом вогнів різдвяних дихала земля.
І здавалось, ще можливо зупинити час,
Але він на білих крилах відлітав від нас.
Сипле, сипле білий сніг на усі дороги.
З легким вітром білий пух стелиться під ноги,
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Сипле, сипле білий сніг,
З легким вітром білий пух...
Закружляв зимовий сон у різдвяній казці,
Цілий світ, немов маля, спить у Божій ласці.
Цілий світ, немов маля, маля.
