Я не шукав тебе у снах,
Я не старався
Я просто так, зненацька,
Просто закохався.
Навіщо ти давала шанс
І повернула тягу,
Якщо чудово знала,
Що тебе не стягну
І в серці зараз біль,
Чомусь він не згасає.
Чомусь себе в руках,
Чомусь я ще тримаюсь
Я курю так багато,
Думаю лише про тебе,
А за вікном туман
І не помітно неба.
Тримаю час
І прокидаюсь рано.
Давай, убий мене
Словесно, без кинджалу
А я собі піду
І тихо помандрую в небо,
Де я один,
Де мені тебе не треба.
Тримаю час
І прокидаюсь рано.
Давай, убий мене
Словесно, без кинджалу
А я собі помру
І тихо помандрую в небо,
Де я один,
Де мені тебе не треба.
І знов зима, знову ці довгі ночі
Тебе нема. Як я до тебе хочу!
Тримаюсь завдяки маленькій дозі нікотину,
Боюсь вістей, що від нього ти чекаєш сина.
Не маю сили, чесно,
Трішки — та й зірвуся.
Дзвінок до друга
Присяду з ним
І нап'юся.
А ти давай пошвидше зазіхай на королівство,
Ти маєш шанс знайти собі свого принца.
Плакала, кусала губи, згадала літо,
Як під вікном стояв, в руках тримав він квіти.
Та вітер залетів якимось чином їй у голову —
Стала страшенно злою, стервом недоцілованим.
Стерті всі смс з телефону, ти ба!
П'є з подругами тиждень, навіть нема бодуна.
Так, він також страждав, але вже не кохав він більше,
Спалив всі спогади, біль виписував у віршах.
І навіть не пиши пробачення,
Ти не проси
І не кажи, що на обличчі
Дві каплі роси.
Якимось чином я тоді дотягнув до весни
Чужими ми не стали —
Чужими були ми.
І навіть не пиши пробачення,
Ти не проси
І не кажи, що на обличчі
Дві каплі роси.
Якимось чином я тоді дотягнув до весни
Чужими ми не стали —
Чужими були ми.
Тримаю час
І прокидаюсь рано.
Давай, убий мене
Словесно, без кинджалу!
А я собі піду
І тихо помандрую в небо,
Де я один,
Де мені тебе не треба.
Тримаю час
І прокидаюсь рано.
Давай, убий мене
Словесно, без кинджалу!
А я собі піду
І тихо помандрую в небо,
Де я один,
Де мені тебе не треба.
