По незайманій траві - пробіжусь.
Хай мене умиє дощ- освіжусь.
Я.
І під зливою вночі, прийду до тями, втомлений думками,
Лий на мене з неба боже пробуди скоріше,
Бо не знаю що для мене зараз гірше.
Чи податись світ за очі поки дощ іде,
Чи змінити що небудь бо комусь це так треба.
Добре, я може зможу якщо ти допоможеш
Ми зависли між скелями, у тісній оселі.
Кажуть стіни пам'ятають все,
Так давай розібьємо, їх у щент рознесемо.
Разом знаю що зможу, якщо ти допоможеш,
Повернутись до дому і любитися знову.
Може.
Серед тисячі дверей є одні,
За якими ти стоїш. Не біжиш.
Геть.
З місця зрушити є сенс,
Прийти до тями, втомлений думками.
Щось зробити зовсім інше
Пробудитись скоріше
Бо не знаю, що для мене зараз гірше.
Чи податись світ за очі поки дощ іде,
Чи змінити що небудь бо комусь це так треба.
Добре, я може зможу якщо ти допоможеш
Ми зависли між скелями, у тісній оселі.
Кажуть стіни пам'ятають все,
Так давай розібьємо, їх у щент рознесемо.
Разом знаю що зможу, якщо ти допоможеш,
Повернутись до дому і любитися знову.
Кажуть стіни пам'ятають все,
Так давай розібьємо, їх у щент рознесемо.
Разом знаю що зможу, якщо ти допоможеш,
Повернутись до дому і любитися знову.
