Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
Ти хотіла ближче, то ближче ставай.
Тільки знов від мене очей не ховай.
Все одно.
Все одно.
Ми з тобою все...
Ми зустрілися сьогодні у колі своїх.
Ти зі мною сміялась частіше за всіх.
Ти питала про справи, я щось розказав,
І щоразу твій погляд на собі відчував.
Коли всі пішли, ми лишились удвох,
І ніхто не наважився зробити той крок.
Ти збиралась іти, але не поспішала,
І прощання на потім щоразу лишала.
Я сьогодні не спішу,
Ти сьогодні теж.
Я на тебе подивлюсь,
Ти не відведеш.
Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
Ти хотіла ближче, то ближче ставай.
Тільки знов від мене очей не ховай.
Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
Ти хотіла ближче, то ближче ставай.
Тільки знов від мене очей не ховай.
Не ховай.
Не ховай.
Ти знаходиш причину, щоб знов написати,
Хоч могла б це у спільному чаті спитати.
Я знаходжу причину продовжити тему,
І вже третю годину ми вдвох не заснемо.
Я й сам несміливий, коли це всерйоз,
Замість прямо сказати, ховаюсь за жарт.
Ми обоє давно вже без зайвих питань
Розуміємо більше, ніж кажемо в чат.
Досить вдавать,
Я теж так робив.
Стільки хотів тобі,
Не говорив.
Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
Ти хотіла ближче, то ближче ставай.
Тільки знов від мене очей не ховай.
Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
Ти хотіла ближче, то ближче ставай.
Тільки знов від мене очей не ховай.
Ти взяла мене за руку,
Я нічого не сказав.
Тільки міцніше стиснув,
Бо давно цього чекав.
Не роби вигляд, що тобі все одно.
Ми з тобою все зрозуміли давно.
