Тебе нема, нема тепла
І день за два в журбі минає,
Коли тебе у снах нема
Я прокидаючись згораю.
Мовчить у промені струна,
Душа на споминах не грає.
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю.
Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обіймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохав я.
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає.
Не знаю хто але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває"
Як серце в роздумах болить,
Ніхто за мене не відчує
І тільки мить, щаслива мить
Недолі рану залікує.
Мовчить у промені струна,
Душа не споминах не грає,
Я залишаючись один
Без тебе долю не признаю.
Пробач за сльози, що пекучими були,
Коли за чварами нас доля обіймала,
Пробач за весни, що для тебе не цвіли
І не карай за те, що боляче кохав я.
Веди мене через життя, як через храм,
Де пам'ять молодість закоханим вертає.
Не знаю хто але так праведно сказав:
"Любов останньою ніколи не буває".
