На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
Як зажовану плівку старої касети
Ріжеш спогади ти найгострішим мачете
У кімнаті так тихо, і лиш хрипи гітари
Десь блукають безсило, як в порожньому барі
Твої нерви, як струни, звучать напівтоном
На плакат його дивишся як на ікону
Місто тоне у снах, сухе листя палає
Курту знов двадцять сім, його пісня лунає
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
На, на-ра-на-на, на-на, на-на-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-на-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-ра-на
Нірвана
У колонках рипить цей знайомий всім грандж
Ставиш ти на рипіт думку, що він твій краш
І пульсує вона кожен день в твоїх скронях
Ріже душу як скло, що стискаєш в долонях
Кожен погляд його — як розпечена лава
Ніби ти — Кортні Лав, і сховалась від слави
Світ чужий і холодний — не чекаєш весни
Курту знов двадцять сім, він приходить у сни
Він у думках твоїх як Курт
Та він отруйний каракурт
Він у думках твоїх як Курт
Та він отруйний каракурт
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
Знову слухаєш «Нірвану»
Прокричиш: «Мені погано»
Вся душа — як рвана рана
Ти страждаєш під «Нірвану»
На, на-ра-на-на, на-на, на-на-на
Нірвана
На, на-ра-на-на, на-на, на-на-на
Нірвана
