Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
Ти мене знаєш добре, я тебе знаю теж
Нерви горять - це норма, немає ні стін ні меж
Тривога це мій супутник, це є джерело пожеж
Де за нашими вікнами, брудними й мутними, чисте повітря і небо без меж
Мої рими, люди казали, торкаються душі
Не потрібні повні зали щоби писати вірші
Так важко знайти себе, пізнати саме себе
Що з нами в тиші там у глуші саме в душі шкребе
Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
Змінюю стан так часто, фільтрую цей спам думок
З'їдає диван мій час тут, з'їдає мій сон танок
Я люблю на завтра відкласти, забути життєвий урок
Де ми робимо кроки хотілось літати би й трохи наблизитися до зірок
Ми кожен божий день тиснемо на газ аби не збити темп
Сотні схожих тем щоби обирати саме те,
Потрібен талант чи праця? Удача чи розум старця?
Вагон зусиль, щоб не здався, я би стелив де впаду, якби знав все
Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
Чуєш забирай свій світ назад, доки не навчишся в мому жити
Ти для мене сяєш як маяк, ти наче десерт, яким я ситий
